Всеволод Нестайко
Всеволод Нестайко – один із найвидатніших українських класиків дитячої літератури. Усі твори письменника відрізняються яскравими персонажами, веселими й захопливими пригодами, фірмовим авторським гумором, а також повчальними історіями, які виховують у дітях тільки позитивні риси.
Всеволод народився 30 січня 1930 року на Житомирщині. Батько хлопчика Зиновій Нестайко у 1920-х роках був січовим стрільцем, воював у лавах УГА, знав п’ять мов. Дід і прадід – відомі на Галичині греко-католицькі священники. Мати – Марія Іванівна – була вчителькою. Коли малому виповнилося три роки – тата як ворога народу розстріляли енкаведисти. Голодомор, який вирував на теренах України погнав вдову з маленьким сином до сестри в Київ. Відтоді все своє життя письменник прожив у цьому місті.
Освіту хлопчик здобував у звичайній десятирічній школі, яка була в тому ж приміщенні, що й квартира Нестайків. Мама працювала там вчителькою.
“У дитинстві я був худенький і маленький – чи не найменший у першому класі. І страшенно хотів якнайшвидше вирости. За порадою однокласника Васі, такого ж, як я, шпінгалета, я прив’язував до одної ноги важку праску, до другої – цеглину, хапався за верхню планку одвірка і висів, поки вистачало сил, намагаючись витягти своє тіло. А ще той Вася мені сказав, що від дощу все росте. І я довго простоював під дощем, підставляючи струменям свою грішну руду голову. Мама дивувалася, чого в мене постійний нежить. А коли я став по-справжньому дорослий, мені страшенно захотілося повернутися назад у дитинство – догратися, досміятися, добешкетувати. Вихід був один – стати дитячим письменником. Так я й зробив. І, пам’ятаючи своє невеселе дитинство, намагався писати якомога веселіше. Не поспішайте, як я колись, швидше виростати. Бо дитячі роки неповторні”, – згадував письменник.
Безтурботне дитинство скінчилися в одну мить – почалася німецько-радянська війна. Всеволоду тоді було 11 років. Разом із мамою вони пережили страшні роки німецької окупації. Щоб учні не забули вивченого матеріялу, Марія Іванівна організувала у своєму житлі підпільну школу. Ці уроки допомогли й самому Нестайку, коли відкрилися навчальні заклади, хлопця зарахували до старших класів.
По завершенню навчання Всеволод вступив на філологічне відділення Київського університету, адже вже давно твердо вирішив, що література – це його життєвий шлях. Бідний студент зазнав усіх тяжкостей буття – голод, холод, та юнак ніколи не втрачав віри у краще майбутнє. Завжди усміхнений, веселий, одним словом – оптиміст, можливо, що саме від діда по материнській лінії, Івана Семеновича Довганюка, він успадкував незвичайне почуття гумору.
Часто повертаючись думками в дитинство, Всеволод вирішив писати для дітей. Перші оповідання письменника з’явилися в журналах “Барвінок” та “Піонерія”. Дебютна книжка “Шурка і Шурко” вийшла в 1956 році. У своїх творах Нестайко засуджував зло, заздрість, малодушність, натомість стверджував чесність, відкритість та добро. Майже 50 років свого життя Всеволод Зіновійович присвятив написанню дитячої літератури. Майже тридцять книжок створив казкар, найвідоміші з них:
- “В Країні сонячних Зайчиків” (1959);
- “Супутник ЛІРА-3” (1960);
- “Космо-Натка” (1963);
- “Робінзон Кукурузо” (1964);
- “Тореадори з Васюківки” (1973);
- “Одиниця з обманом” (1976);
- “Незвичайні пригоди в лісовій школі” (1981);
- “Загадка старого клоуна” (1982)”;
- “П’ятірка з хвостиком” (1985)”;
- “Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків” (1988);
- “Слідство триває”;
- “Таємничий голос за спиною” (1990);
- “Неймовірні детективи” (1995).
Казкову трилогію “В Країні Сонячних Зайчиків” Нестайко писав протягом чотирьох десятиліть. Чому так довго? Тому що діти спонукали продовжувати історію. Якось на зустрічі з юними читачами до письменника звернулася ображена дівчинка, яка зазначила, що усі персонажі його творів – хлопці. Школярка попросила Всеволода Зіновійовича написати щось і про дівчат. Вражений письменник невдовзі створив пригодницьку повість “В Країні Місячних Зайчиків”, головною героїнею якої стала дівчинка Нуся.
Сам Нестайко зазначав: “Найбільшою нагородою для мене були визнання деяких читачів, що коли вони хворіють, то беруть з полиці “Тореадорів…” і перечитують. Заради цього варто жити на світі. Я згадую своє невеселе дитинство, гіркі хвилини самотності і думаю, що коли хоч одній хворій дитині я допоміг долати хворобу, то мої творчі зусилля були не марними”.
Книги письменника перекладалися англійською, німецькою, французькою, іспанською, арабською, бенгалі, угорською, румунською, болгарською, словацькою мовами. Російською його книги виходили тринадцять разів. Всеволод Нестайко також є основоположником українського дитячого детективу. У 1990 році побачила світ його книга “Таємничий голос за спиною” цього літературного жанру.
Та ім’я Всеволода Зіновійовича було відомим не тільки завдяки його книжкам, а й за фільмами, які знімалися за його творами. Так, стрічка “Тореадори з Васюківки” в 1968 році отримала гран-прі на міжнародному фестивалі в Мюнхені, головну нагороду в Алегзандріі (Австралія) в 1969-му. Кінокартина “Одиниці з обманом” отримала спеціальну відзнаку кінофестивалю в Габрово (Болгарія) 1985 року.
Окрім того, з 1999 до 2009 року на Національному радіо виходила програма “Радіобайка Всеволода Нестайка”. Понад 30 років письменник пропрацював у видавництві “Веселка” редактором.
Всеволод Зіновійович – лавреат літературної премії імені Лесі Українки, премії імені Миколи Трублаїні, премії імені Олександра Копиленка. У 1979 році рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури трилогію “Тореадори з Васюківки” внесли до Особливого Почесного списку Г. К. Андерсена як один із найвидатніших творів сучасної дитячої літератури. У 2010 році президент Віктор Ющенко нагородив письменника Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня. У 2012-му Нестайко отримав відзнаку “Золотий письменник України”.
Серце письменника, журналіста, публіциста та драматурга зупинилося назавжди 16 серпня 2014 року. Йому було 84 роки. Похований на Байковому цвинтарі.
Коментарі
Дописати коментар